Два дні, 4 та 5 січня
тривала наша творча, сповнена вражень, поїздка до вінницького шпиталю за участю
волонтерської групи та артистів міського Палацу культури - вокального ансамблю
«Ніко», танцювального ансамблю «Вогник», солісток МПК та районного Будинку
культури Наталії Яцини та Надії Татарнікової відповідно.
По прибуттю на місце
4 січня, наша група спочатку поїхала до села Малі Крушлинці, де нас
люб’язно, по-домашньому зустріли завідуюча сільським клубом Зоя Володимирівна та депутати тамтешньої
райради Надія Кирилівна Олійник та Людмила Геннадіївна Хльосткіна. У заповненій
ущент мешканцями села концертній залі клубу ми дали свій перший концерт на
вінницькій землі. Та перед нашим виходом і до нас, і до глядачів звернулася
Юлія Вотчер – воістину мужня жінка… 26 разів вона їздила волонтером у зону АТО
- у саме пекло, доставляючи все необхідне бійцям та облаштовуючи побут наших
бійців. І доводилось їй виконувати свою місію, нерідко потрапляючи під ворожі
обстріли. От і цього разу вона щойно повернулася із вкрай небезпечної поїздки,
про яку вона, застуджена і втомлена, розповідала нам. А ми слухали, затамувавши
подих (про звитяжну працю Юлії Луківни можна дізнатись, завітавши на її
сторінку у «Фейсбуці»). Потім настала наша черга… Слід зазначити, що це був
благодійний концерт, на якому глядачі «давали, хто скільки міг». І отримані
кошти нами тут же було передано на волонтерські потреби Юлії Вотчер. Але й
господарі у боргу не залишились – щойно відлунали останні акорди концерту, нашу
творчу групу, попри відмовляння, всадили за по-українськи щедрий стіл із
теплими та задушевними розмовами. Тут-же, зокрема, з’ясувалось, що тепло у
клубі забезпечив… буревій, який вирував тут напередодні – він зламав неподалік
стару засохлу деревину, якою і протопили клубну піч… І відпустили нас лише
пізно увечері. І не самих – з нами до Вінниці поїхали Юлія Луківна, Людмила
Геннадіївна. На місці нас розквартирували у дуже комфортному і затишному
гуртожитку Вінницького «політеху». У
цьому нам допомагали місцеві дівчата-волонтери, які щоденно опікують військовий
шпиталь та його пацієнтів, Віка Головіна і Наталя Березюк.
Ранок наступного дня
розпочався для нас цікавою екскурсією містом, яку нам організували Людмила
Геннадіївна. Ми відвідали найбільш мальовничі місця цього обласного центру та
поснідали у арт-кафе «Пан Заваркін та син». А рівно о 13:00 ми прибули до
шпиталю, де нас зустріли наші вчорашні волонтерки… Перше тривожне враження -
весь час сюди прибувають поранені. Але тривога та жаль ще більш посилились,
коли ми пішли у 9-поверховий корпус, де знаходяться тяжко поранені. Ми ледь
стримували сльози, спілкуючись із ними. Аби не засмучувати їх своєю
«вологістю», ми змушували себе і посміхатись, і жартувати. Мужні хлопці, попри
біль, відповідали нам взаємністю. Та після того, як обійнявши кожного, ми
виходили у коридор - давали волю сльозам. Між іншим, тут ми зустріли і трьох
наших земляків із села Могутнє, з Вільшанського району та Малої Виски.
І ось, що ще хочеться
відмітити – це незламність духу й патріотизм наших хлопців, для яких, напевне,
найціннішим подарунком від нас були українські державні прапори. Переконана, цю
віру у чималій ступені підтримують і волонтери з їх щохвилинною увагою, і
медперсонал шпиталю, чуйність та коректність якого до своїх пацієнтів
заслуговує щонайменше доземного поклону.
Ну, а потім був наш
концерт, на завершення якого волонтери шпиталю та Людмила Хльосткіна подарували нам Різдвяний вертеп, випечений
власними руками, а Юлія Вотчер вручила гільзу від танкового снаряду (з тієї
війни), майстерно розписану місцевим художником.
… Сповнені глибинних
вражень, ми, залишаючи шпиталь, обіцяли ще не раз туди приїхати. І не з пустими
руками. Тож, звертаємось до своїх небайдужих земляків – допомогти захисникам
нашої Вітчизни. Наші телефони - 067 -457-2472,
096-232-9937. (Наразі є потреба у бавовняній тканині, у постільній та
спідній чоловічій білизні, у нитках для теплих шкарпеток і безумовно – наші
синьо-жовті прапори).
Насамкінець хочемо
подякувати всіх тих, завдяки кому відбулася наша поїздка: вчителі, тех.
персонал та 4-б клас ЗШ№2, власівська школа, Козярчук О., Гришина Н., Гожа І.,
Алєксєєнко В., Костенко А., родина Василевських, Мельників, Бобків, Обертас,
Лагутенко Н., Настенко З., Середенко Н., Цимбал Л., Шпортько К., Погоріла І.,
прихід та Недільну школу Свято-Покровського храму і о. Віталія, Шумаков А.,
Дзюник А., Недавня А., Потеряйко М, ПП «Насолода» і «Солодов», та всім
небайдужим мешканцям міста. Особлива подяка за підтримку волонтерів і творчої
групи директору МПК Ляшенко Л. О.
ПЕРЕЛІК ДОСТАВЛЕНОЇ
ДО ВІННИЦЬКОГО ШПИТАЛЮ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ:
туалетне мило - 31
шт.; господарське мило – 51 шт.; вологі серветки - 150 шт.; туалетний папір -
74 шт.; зубна паста - 74 шт.; зубна щітка - 11 шт.; пральний порошок - 10 шт.;
шкарпетки – 40 шт.; шкарпетки в’язані - 20 шт.; труси - 39 шт.; простирадла -
29 шт.; наволочки - 42 шт.; махрові рушники - 50 шт.; підодіяльники - 11 шт.;
білі халати - 5 шт.; батники, футболки – 51 шт.; прапори - 21 шт.; светри - 25
шт.; ковдри - 3 шт.; сир твердий - 4
кг ; ковбаса - 10 палок; згущене молоко - 25 банок; чай -
14 пачок; шоколад - 20 плиток; цукерки, печиво, халва - 5 кг ;
мандарини - 5 кг ; мед - 15 півлітрових банок; лимони - 4 кг ; макарони і крупи - 40 кг ; цукор - 20 кг ; майонез - 12 пачок (по
700 г );
томатна паста 12 банок (по 0,5
кг ); булочок – 200 шт.; пиріжків - 150 шт. А також
дитячі листи та малюнки, обереги. Враженнями ділились Людмила Мельник
і Людмила Любарська
«Світловодськ Інформ»
Коментарі
Дописати коментар