У попередній публікації «Як облаштувати майбутнє» я підняв питання меріторкратії.
Як відомо, що це принцип управління, за якого керівні пости займають найбільш
здібні люди, незалежно від соціального і майнового стану. Основні критерії –
здібності людини.
Цей принцип найкраще відповідає принципу
справедливості, який в розумінні українського народу є одним з провідних. Він відповідає
як ментальності українського народу, так і його філософсько-етичний уявленням
про світ, державу. Цей принцип закріпився у свідомості українця з давніх часів.
Він особливо часто декларувався за радянських часів. Саме декларувався і не
виконувався, тому він став таким бажаним для громадянина України. Справедливості
очікують від влади і усі владні дії досить часто оцінюють з позиції
справедливості. Принцип мерітократії позитивно може бути сприйнятий українцями
саме через справедливість.
Українець у світі асоціюється як людина, що вміє
багато і плідно працювати, прагне досягти високих результатів у праці,
відповідально ставиться до праці. Ми доказали, що можемо не тільки добре
працювати фізично. Серед українців багато талановитих вчених, митців, спортсменів.
Застосування мерітократичних принципів допоможе таким людям стати корисними для
своєї державі.
Українцям притаманний природний демократизм. Ми
були і є прихильниками демократичної форми правління, демократичного підходу до
формування влади. Це стосується і Київської Русі, де княжа влада була не
абсолютною, і козацької доби з її виборністю гетьманів. Такий підхід на користь
запровадженню мерітократії. Демократія дає можливість для її застосування.
Буде справедливим, якщо ми звернімо увагу і на негативні
моменти, які можуть завадити впровадженню мерітократії в Україні. Вони
пов’язані з деякими особливостями нашого менталітету. Один з них можна
позначити відомим висловом «там де два українця, там три гетьмани». Ця наша
ментальна особливість не дає можливості сформуватися сучасній політичній еліті.
Вона ж може стати суттєвою перешкодою і при застосуванні принципу мерітократії.
Світова практика показує, що люди з високим рівнем інтелекту не можуть
продиратися вперед, розштовхуючи інших ліктями.
Негативну роль може зіграти і сформований в нашій
свідомості за часів відсутності державності комплекс меншовартості. Ми, чомусь,
вважаємо, що самі не можемо навести лад в своїй державі. Нам неодмінно треба до
когось приєднатися. Нами можуть ефективно управляти тільки не українці. Самі ми
управляти не здатні.
Якби там не було, але про мерітократію уже
заговорили. Заговорили у нас в Україні, заговорили на пострадянському просторі.
Науковці, політики, державники розуміють, що управляти державою повинні люди
розумні і компетентні. Це аксіома. Цього доводити не потрібно. Саме тому про
впровадження принципів мерітократії говорять в Казахстані, в Росії. Там
впровадження цих принципів роблять з своїми особливостями. Скажімо в Росії,
вбачають застосування мерітократій у такій управлінській формі, як інститут
радників. Його пропонується використовуватись як кадровий резерв для державної
служби.
Про мерітократію заговорили і в Україні. Нажаль,
не політики. Та воно й зрозуміло. Ті, хто при владі її так просто не віддасть.
Думаю, що за мерітократією майбутнє. Її принципи мають великий потенціал, але
підходити до її застосування потрібно обережно, прорахувавши усе «за» і
«проти». Тоді буде успіх
Вадим Степанець
Коментарі
Дописати коментар