Передбачаю,
який шквал критики зараз буде у мій бік після цієї публікації, але все ж
висловлю свою думку. Я про Громадську раду при виконавчому комітеті міської
ради.
Останнім часом
в соціальних мережах та на світловодських сайтах з’явилося багато критичних
публікацій щодо її діяльності. Основний мотив звучання приблизно такий. Рада «лягла»
під владу, вони представляють вузьке коло, їх ніхто не знає тощо. Передбачу уже
першу репліку прискіпливого опонента: «А що вже і критикувати не можна? Ось
вона, нова влада».
Чому, критика
потрібна. Вона, навіть, необхідна. Але в хвилі, що здійснялася зараз, більше не
критики, а ігор навколо Громадської ради. Спробую довести.
Громадська
рада, як інституція, виникла і почала функціонувати років 7-8 назад. В основі
лежить ініціатива Кабінету міністрів України. Громадські ради створювалися при
державних органах влади як «постійно діючий
колегіальний виборний консультативно-дорадчий орган, утворений для забезпечення
участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського
контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної
взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під
час формування та реалізації державної політики». Для місцевого самоврядування
постанова КМ носила рекомендательний характер. Міська влада скористалася
рекомендацією та створила раду.
Відносини громадської ради та влади були непростими: від взаємного
порозуміння до протистояння. Особливо непростими вони були при попередній
каденції міського голови Юрія Котенка. Він за весь час відвідував засідання
ради аж двічі. Провідною функцією громадської ради є експертна. Але, нажаль, до
думки членів ради влада не прислуховувалася. Як результат – Громадська рада
стала перетворилася в своєрідну опозицію до влади.
Революція гідності розбудила суспільство. Весною 2014 року ми були свідками
активності жителів міста. Виникали нові громадські організації, громадські рухи.
Але, якщо в центральній владі зміни відбувалися, то міська влада не змінилася.
Не змінилися і відносини виконавчої влади та Громадської ради. На початку 2014
року закінчився термін Громадської ради. Стара влада не поспішала з формуванням
нову Громадську раду. Громадські активісти наполягали.
Як результат, процес створення нової ради розпочався влітку 2014 року.
Зауважу, що формування громадської ради затягувалося. Влада не поспішала та
сподівалася створити зручну раду. Розуміючи це, громадські організації не мали
особливого бажання приймати участь у процесі. Втім, з другого разу обрали і раду, і голову
ради. Історія повторилася. Громадська рада знову стала опозиційною та активною.
Як результат – чотири члена ради стали депутатами міської ради. Вони прийняли
рішення вийти із складу ради.
І тут виникла ситуація з поповненням ради. Згідно Положення рада мала
поповнитися за рахунок інших організацій, які приймали участь у формуванні
ради, але не увійшли до неї за рейтинговим голосуванням. Але, як я і повідомляв
вище, у створенні громадської ради громадські організації брали не активно. Громадська
рада вирішила просто замінити членів, що стали депутатами, на інших членів цих
же організацій. Зробили зміни в Положенні та провели ротацію. До кінця каденції
ради залишається пів року. Така передісторія питання.
А тепер щодо ігор патріотів. Думаю, що саме можливість бути в опозиції до
влади та створити собі імідж на наступні вибори і спричинило хвилю навколо
Громадської ради. Втім, ніхто не заважає усім активним громадянам відвідувати
засідання громадської ради та приймати участь у обговоренні питань. Але комусь
хочеться очолити певний процес, стати супер патріотом.
Що пропоную я? Розділити політичну складову та експертну. Нехай Громадська
рада займається своєю справою – проводить експертну роботу для виконавчої
влади. А щодо дискусій з владою, то їх можна перенести на площадку Клубу
суспільного діалогу.
Думаю, що від цього виграє весь третій сектор.
Вадим Степанець
Коментарі
Дописати коментар